Cпастичність

Існує кілька факторів, які можуть посилити вже наявну спастичність. Це може бути біль, емоційне напруження (радість, злість, горе), сечовипускання або дефекація, інфекції, тісні та незручні одяг та взуття, врослі нігті, різні запалення, травми шкіри, тромбози та переломи. Якщо після інсульту розвинувся параліч кінцівок високого ступеня та присутні розлади чутливості – ризик розвитку спастичності наростає.

Спастичність виникає після пошкодження ділянки мозку, яка відповідає за контроль над м’язами. Якщо спастичність виникає після інсульту, черепно-мозкової травми, чи іншого захворювання, що пошкоджує головний мозок це призводить до підвищеного м’язового тонусу і певних фіксованих положень у верхній та нижній кінцівках. Сам м'язовий тонус - це те, що дозволяє нам утримувати тіло в певному положенні, протидіяти силі тяжіння. Проте значно підвищений тонус м’язів може різко ускладнювати рух в кінцівках та порушувати їх функцію.

Як правило, спастичність погіршується, коли припиняють лікування та реабілітацію. Тоді м’язи та сухожилля вкорочуються, суглоби стають жорсткішими, патологічна постава стає стійкою. Це призводить до постійно зростаючого обмеження в рухах, постійного болю та навіть до стійких контрактур. Зниження мобільності людини веде до виникнення обмежень в повсякденній діяльності та різко знижує якість життя в цілому. Згідно з Міжнародною класифікацією функцій, інвалідності та здоров’я (ICF) Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), більшість людей зі спастичністю, зазнають відповідно обмеження власної участі у соціальному та професійному житті, якщо спастичність у них не лікується.

Ін’єкції ботулінічного токсину розглядають, як один з головних і найбільш ефективних способів лікування підвищеного тонусу м’язів при спастичності. Фізична реабілітація та ботулінотерапія є і надалі залишатимуться двома основними напрямками в терапії постінсультної спастичності.

Лікування ботулінічним токсином можна повторювати протягом невизначеного періоду часу, якщо діюча речовина добре переноситься. Через природній розпад ботулотоксину в організмі, після кожної ін’єкції через 3-4 місяці після введення паралізуючий ефект медикаменту зникає. Тоді пацієнту, якщо є така необхідність, проводять наступне введення препарату.

Потрібно домовитися про зустріч з сімейним лікарем та розповісти йому про скарги та симптоми. Він може скерувати пацієнта до спеціаліста (зазвичай це невролог, або фізичний терапевт, які спеціалізуються в лікуванні спастичності). В Україні, як і у всьому світі, створені спеціалізовані «Центри рухових розладів», де лікуванням хворих зі спастичністю та іншими руховими розладами займаються високо-професійні команди, які складаються з лікарів неврологів, ортопедів, фізичних терапевтів та психологів. Ці досвідчені лікарі зможуть визначити ступінь спастичності, призначити необхідні реабілітаційні заходи і при потребі застосувати медикаментозне лікування методом ін’єкції Ботулінічного нейротоксину А в окремі групи м’язів.

Фізична терапія є основним методом лікування спастичності. Її метою є зниження м’язового тонусу, підтримка та поліпшення обсягу рухів, збільшення сили в кінцівках, посилення координації, мобільності, а також покращення самообслуговування, догляду та підвищення комфорту.