Що таке бруксизм?

Захворювання, що краде професію, руйнує результат багатьох років навчань та зусиль, позбавляє хоббі. Task-specific dystonia – це руховий розлад, який відноситься до вогнищевих дистоній. Професійно-специфічна вогнищева дистонія загалом досить рідкісний стан, що виникає у 5–70 людей на 1 млн населення, та характеризується надмірним неконтрольованим скороченням м’язів, задіяних у виконанні висококваліфікованих, надмірно навчених завдань, таких як письмо, друк або гра на музичному інструменті чи в гольф тощо.

Вперше помітив і описав дивну закономірність, коли пацієнт не міг виконувати одне завдання рукою (наприклад писати), проте абсолютно нормально виконував інше (голитись чи їсти), італійський лікар Бернардіно Рамацціні ще в 1713 році.

Зазвичай симптоми Task-specific dystonia починаються на третій–п’ятій декаді життя. Перші симптоми включають:

відчуття безболісної скутості,
втома та відсутність спритності,
подальший розвиток неконтрольованих рухів під час виконання певного, висококваліфікованого рухового завдання.

Найпоширеніші професійні дистонії

Embouchure dystonia

«Ембушура» – це музичний термін, що описує взаємодію між м'язами обличчя та мундштуком духового інструмента. Пацієнти з даним видом дистонії скаржаться на тремор рота, втому губ, аномальне відкривання щелепи та надмірне змикання губ, іноді біль у обличчі (12%) під час гри на духовому інструменті.

Writer’s cramp (судома письма)

Це аномально сильне стиснення кисті під час письма, яке утруднюється в міру продовження писання. Найчастіше уражаються дистальні м’язи домінуючої руки (зазвичай згиначі кисті), згодом може прогресувати спазм навколо ліктя та плеча, спричиняючи вивертання усієї верхньої кінцівки. Середній вік початку симптомів 38 років. З часом почерк стає менш розбірливим. Сенсорні трюки, такі як тертя тильної сторони долоні, можуть зменшити судому письма. Майже у половини пацієнтів дистонія прогресує, унеможливлюючи виконання інших завдань, окрім писання.

Typist’s cramp (судома друкаря)

Це дистонія, що виникає під час професійного друку та характеризується надмірним згинанням або розгинанням пальців, що призводить до повільного та трудомісткого друкування. Часто пацієнтів турбують біль у кистях та зап'ястях під час друку. Надмірне розгинання пальців може бути як первинною аномалією, так і компенсаторною поведінкою. Також в літературі описане надмірне згинання великого пальця при даному виді вогнищевої дистонії.

Golfer’s cramp або the yips (судома гольфіста)

Характеризується посмикуванням, тремором або замерзанням в руці, переважно під час удару. Ці симптоми погіршують результати гри, тому багато гравців у гольф зменшують свій ігровий час або припиняють грати в гольф. Якщо це основна фізична активність пацієнта, це може призвести до депресії та супутніх захворювань, пов'язаних з малорухливим способом життя.

Musician’s task-specific dystonias (судома музикантів)

Музиканти багато практикують та виконують висококваліфіковані рухові завдання, які можуть призвести до розвитку вогнищевих дистоній кистей, специфічних для гри на відповідному інструменті, такому як фортепіано, гітара, кларнет, флейта, арфа тощо. Дані рухові порушення рідко виникають під час навчання, але часто розвиваються на піку професійної кар’єри. Є специфічні відмінності серед уражених м’язів в залежності від інструмента, на якому грає музикант: у піаністів частіше уражається права рука, а саме відбувається згинання IV–V пальців кисті. Ці ж самі пальці, але лівої кисті страждають у скрипалів. В гітаристів відбувається гіперрефлексія ІІІ пальця правої руки, змушуючи половину з них припинити професійну гру. Загалом 1% професійних музикантів страждають на даний руховий розлад та покидають професію на піку своєї кар’єри.

Лікування бруксизму

У третини пацієнтів з task-specific dystonias, згідно досліджень, позитивний ефект давали антихолінергічні препарати (як тригексафенідил), проте суттєві побічні дії у вигляді когнітивних порушень та швидкого звикання до препаратів, значно обмежують їх використання. Адже когорта пацієнтів з професійними вогнищевими дистоніями – це люди 30–50-ти років.

Тому оптимальним, безпечним та дієвим методом лікування task-specific dystonias є хемоденервація ботулінічним токсином. Даний вид лікування був затверджений FDA (Управлінням з контролю за продуктами харчування та лікарськими засобами США) у 1989 році. Тривалі рандомізовані подвійні сліпі плацебо-контрольовані дослідження використання ботулотоксину типу А при професійних вогнищевих дистоніях показали нормалізацію письма у половини пацієнтів та часткове покращення ще у 10% людей протягом 6 міс після ін’єкції.

Ботулотоксин — це не лише інструмент в руках лікаря. Це шанс на повноцінне життя.

Це коли музикант, що змирився з тишею, знову торкається струн.

Це коли лікар повертається до пацієнтів, бо знову може писати.

Це коли перукар знову береться за ножиці, щоб філігранно підкреслити чиюсь красу.

Автор: лікар-невролог Юлія Іллівна Карпенюк